Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили наци - Страница 136

136

Кінооператори Лені Ріфеншталь снували довкола, відганяючи глядачів, коли ті затуляли їм вдалий вид для зйомки, та намагаючись уберегти своє обладнання сухим. У досконало оснащеній штаб-квартирі преси всередині елінга «Хаус Вест» сотні журналістів з усього світу перевіряли свої фототелеграфи та короткохвильове і стандартне устаткування для радіотрансляції. Білл Слейтер, коментатор «Ен-Бі-Сі», здійснив підключення до Нью-Йорка. Олімпійські судді тестували електронний пристрій хронометражу на фініші. Човен, обладнаний апаратурою для короткохвильової трансляції, зайняв свою позицію позаду стартової лінії. У першокласних елінгах по Лангер-Зее веслярі складали свій повсякденний одяг у шафки і почали одягати національні уніформи. Деякі з них розтягувались на масажних столах, щоб масажисти зняли перед змаганням напругу з їхніх спин і плечових м’язів. Американські хлопці знайшли вільний стіл і поклали на нього Дона Х’юма, що був наче мрець, закутаний у пальто, тримаючи його в теплі і сухості та даючи йому якнайдовше відпочити, наскільки можливо. Джордж Покок тим часом почав змащувати нижню частину обшивки «Husky Clipper» жиром кашалота.

О 14:30, коли хлопці ще продовжували готуватись у своєму елінгу, стартували перші перегони дня у класі чотиривесельних човнів із рульовим. Швейцарський екіпаж рано вискочив у лідери, але незабаром його обігнав німецький човен. Коли човни почали наближатись до фінішної лінії, американські хлопці почули наростаючий рев натовпу зовні, який почав скандувати: «Дойчланд! Дойчланд! Дойчланд!» Звук перейшов у крещендо, коли Німеччина проковзнула фініш, на цілих 8 секунд випередивши швейцарців. Потім до наспіву «Пісні Німеччини» приєдналися десятки тисяч голосів. Згодом ще глибший, гортанний рев піднявся із натовпу, скандуючи: «Зіг хайль! Зіг хайль! Зіг хайль!»

Адольф Гітлер прибув на регату, супроводжуваний великим почтом нацистських чиновників. У темному мундирі і дощовику на весь зріст, він постояв кілька хвилин, тиснучи руку президентові Міжнародної федерації академічного веслування, італійському швейцарцю Ріко Фіороні. Обидва посміхались і жваво перемовлялись. Потім Гітлер попрямував угору сходами до широкого балкона перед елінгом «Хаус Вест», зайняв своє почесне місце, дивлячись зверху на натовп і Лангер-Зее та тримаючи праву руку вгору. Свита розташувалася по обидва боки від нього. Глядачі і міжнародна преса побачили, що він привіз із собою майже всю еліту нацистської ієрархії. Справа від нього стояв Йозеф Геббельс. Натовп і далі гримів: «Зіг хайль!», поки, нарешті, Гітлер не опустив руку, і перегони продовжились.

Натовп незабаром отримав досить можливостей учиняти ще більше галасу. Того дня заплив за запливом німецькі веслярі штурмували маршрут перегонів попереду своїх конкурентів, вигравши золоті медалі в перших п’яти категоріях. Щоразу нацистський прапор піднімався перед «Хаус Вестом» наприкінці запливу, і щоразу натовп співав «Німеччина понад усе» дедалі голосніше. На балконі Геббельс, одягнений у світлий тренч і фетровий капелюх, театрально, майже як блазень, аплодував, коли кожен німецький човен перетинав фінішну лінію. Герман Герінг, у темному мундирі і дощовику, як і Гітлер, нахилявся і вдаряв по коліну з кожною перемогою Німеччини, а потім повертався і посміхався до Гітлера. Той, дивлячись у бінокль, просто з ентузіазмом кивав головою щоразу, коли німецький човен перетинав фініш першим. До 17:30 дощ ущух, і небо посвітлішало. Юрба була в нестямі від радості. Виглядало на те, що Німеччина, незважаючи на всі супротивні очікування, отримає абсолютну перемогу того дня.

У шостих перегонах у класі парних двійок німецький човен лідирував на всій дистанції до заключних 250 метрів, але британська пара Джек Бересфорд і Дік Саусвуд улаштували приголомшливе ралі й перемогли з відривом майже у 6 секунд. Уперше за весь день дивна тиша запанувала над курсом регати в Грюнау. В елінгу, востаннє перевіряючи такелаж на «Husky Clipper», Джордж Покок на мить зупинився і зрозумів із раптовою гордістю, що за старою звичкою стоїть, виструнчившись, і слухає «Боже, бережи короля».

Із наближенням останньої і найпрестижнішої спортивної події дня — перегонів у класі восьмивесельних човнів, натовп знову почав здіймати галас. Це була веслувальна категорія, перемогою у якій нації хизувалися більше, ніж у всіх інших, — максимальне випробування на здатність молодих людей веслувати разом, найбільший прояв сили, грації і звитяги на воді.

Незадовго до 18:00 Дон Х’юм підвівся з масажного столу, де відпочивав, і приєднався до решти хлопців, коли вони підняли «Husky Clipper» на плечі й легким кроком понесли його вниз до води. Німецькі й італійські екіпажі вже сиділи у своїх човнах. Італійці були одягнені в шовкову блакитну форму і хвацько пов’язали білі бандани на голови в піратському стилі. Німці красувалися в білих шортах і яскравих білих майках, прикрашених чорним орлом і свастикою. Американські хлопці одягнули розрізнені спортивні шорти і потріпані старі тренувальні майки. Вони не бажали, щоб їхні новенькі форми забруднились.

Боббі Мок запхав щасливий капелюх Тома Боллеса під своє місце на кормі човна. Біля самого берега німецький військово-морський офіцер стояв на носі катера. Його рука витягнулась у нацистському вітанні у бік Гітлера. Хлопці ненадовго зібрались довкола Ульбріксона, який востаннє пройшовся по деталях плану перегонів. Потім вони залізли в човен, сіли та закріпили ноги в упорах, відштовхнулись від причалу й почали гребти по озеру до стартової лінії. Ульбріксон, Покок і Роял Брогем, стискаючи в руках біноклі, пробилися крізь натовп і піднялися на балкон одного з елінгів поблизу фінішу. Усі вони мали похмурий вираз обличчя. Хоча їхні хлопці були прекрасними веслярами, вони розуміли, що їхні шанси взяти золото були дуже примарні, а то й нульові — тільки не на шостій доріжці і не з Доном Х’юмом, що виглядав як мрець.

136