Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили наци - Страница 151

151

Основними джерелами опису підготовки до перегонів Каліфорнія-Вашингтон 1934 р. є «Першокурсники перемагають, «Ведмеді» ВМФ тут», СТ, квітень 1934 р.; «Веслувальники «Ведмедів» налаштувались на випробування з «Ескімосами», «Сан-Франциско Кронікл», 5 квітня 1934 р.; «Веслувальники «Ведмедів» збираються захопити Північ», «Сан-Франциско Кронікл», 6 квітня 1934 р.; «Ескімоси» виграли 4 із 6 перегонів», «Сан-Франциско Кронікл», 6 квітня 1934 р.; і «Веслувальники Каліфорнії зустрічаються сьогодні у перегонах із Вашингтоном», «Ассошіейтед Пресс», 13 квітня 1934 р.

Враження Джойс від спостереження із порома, коли Джо вперше веслував, було тим, що вона добре пам’ятала, і мій опис її почуттів і думок походить із її численних розмов із дочкою Джуді. Посилання на Джона Діллінджера, взяте із статті «Джон Діллінджер посилає американських агентів у район Сан-Хосе», «Сан-Франциско Кронікл», 13 квітня 1936 р. Підрахунок 300+ гребків на дистанції 3.2 кілометра базується на цифрі 200 гребків на дистанції 2 кілометри, або 1 гребок на кожні 10 метрів, наведеній Сюзан Сейнт Сінг в її книжці «Диво-команда» (Нью-Йорк: «Сейнт Мартінс», 2008), с. 88. 3.218 кілометра — це дві милі, що дадуть результат 321 гребок, однак, швидкість ходу в перегонах на дві милі неминуче нижча, ніж в 2-кілометровому спринті. Мій опис перегонів першокурсників Каліфорнія-Вашингтон 1934 р. базується, насамперед, на даних Френка Г. Горрі «Ескімоський човен торжествує, попереду на й довжини», «Ассошіейтед Пресс», 13 квітня 1934 р.; і Рояла Брогема «Основна університетська команда і першокурсники Вашингтона перемогли екіпажі Каліфорнії», ПІ, 14 квітня 1934 р.

Для значно ширшої інформації про сімейне життя Йозефа Геббельса див. Аня Клабунді «Магда Геббельс» (Лондон: «Тайм Уорнер», 2003). Додаткові факти, представлені тут про «Рейхсспортсфельд», узяті з «XI Олімпіада: Офіційний звіт»; в Даффа Харт-Девіса, «Ігри Гітлера» (Нью-Йорк: «Харпер енд Роу», 1986), с. 49; і Крістофера Хілтона «Олімпіада Гітлера» (Глостершир: «Саттон Паблішинг», 2006), с. 17. Ідею естафети факела часто приписують доктору Карлу Даєму, головному організаторові Олімпійських ігор 1936 р., але відповідно до документу «XI Олімпіада: Офіційний звіт» (с. 58), пропозиція спочатку надійшла від Міністерства пропаганди.

Для сучасної оцінки стосунків Лені Ріфеншталь із лідерами Нацистської партії я настійно рекомендую Стівена Баха «Лені: Життя і творчість Лені Ріфеншталь» (Нью-Йорк: «Ебекес», 2007). Див. також Ральф Георг Ройс «Геббельс» (Нью-Йорк: «Харвест», 1994), с. 194; і Юрген Трімборн «Лені Ріфеншталь: Життя» (Нью-Йорк: «Фейбер енд Фейбер», 2002). Після війни Ріфеншталь заперечуватиме, що вона була у світських стосунках із сім’єю Геббельса та іншими представниками нацистської еліти, але щоденник Геббельса 1933 р. та інші документи, які були виявлені згодом, ясно давали зрозуміти, що вона, насправді, була, значною мірою, частиною їхнього соціального кола.

Розділ 7

Цитата Покока, що відкриває цю главу, узята, що цікаво, із записки, яку він надіслав обгорнутою навколо весла членам екіпажа Вашингтона, що веслували в Хенлі у 1958 р.; див. Ньюелла (с. 81). Мій опис перегонів університетських команд 1934 р. тут, як і перегонів першокурсників, переважно базується на статтях Горрі «Ескімоський човен торжествує, попереду на й довжини» і Рояла Брогема «Основна університетська команда і першокурсники Вашингтона перемогли екіпажі Каліфорнії», згаданих вище, а також на журналі Ульбріксона.

Занепокоєння Джо, змішане із хвилюванням, коли він сів на потяг до Поукіпзі першого разу, було однією з речей, які він часто розповідав Джуді, як і інші деталі з поїздки на схід, зокрема, його момент приниження, коли він почав співати.

Для більш детальної інформації з історії регати в Поукіпзі див. численні ресурси, доступні на веб-сайті регати в Поукіпзі Міжуніверситетської асоціації веслування: . Опис першої перемоги Вашингтона в Поукіпзі заснований на моїх інтерв’ю зі Стеном Пококом; цитатах Джорджа Покока з книги «Суднобудівний завод однієї людини» (с. 49); статті «Із П’юджет-Саунд», «Таймс», 9 липня 1923 р.; книзі Сейнт Сінг «Диво-команда» (с. 228); і книзі Ньюелла (с. 73). Згадка про травму Ульбріксона в регаті 1926 р. узята зі статті «Незіркові чемпіони з веслування: вони вимагають слабкого, але жвавого розуму, плюс сильних спин», «Літерері Дайджест», т. 122: с. 33-34. Для додаткової інформації за темою Схід проти Заходу див. Сейнт Сінг (с. 232-234).

Багато елементів мого опису Поукіпзі у день регати 1934 р. узяті з чудової статті Роберта Ф. Келлі «75000 подивились класичну перемогу Каліфорнії на Гудзоні», НЙТ, 17 червня 1934 р. Посилання на Джима Ейка «Десятку», який веслував у 1863 р., походить зі спортивної колонки Брогема «Ранок опісля», ПІ, 27 травня 1937 р. У тому огляді Ейк «Десятка» також проголосив університетський екіпаж Вашингтона 1936-1937 рр. найвизначнішим за усі, які він будь-коли бачив.

Опис перегонів у Поукіпзі 1934 р. ґрунтується на вищезгаданому творі Роберта Ф. Келлі, а також на статтях «Екіпаж Вашингтона перемагає Каліфорнію», НЙТ, 13 квітня 1934 р.; «Ебрайт похвалив вісімку Вашингтона», НЙТ, 17 червня 1934 р.; Джордж Варнелл «Хлопці Боллеса щасливі», СТ, (газетна вирізка в альбомі Джо Ранца без дати); «Першокурсники Вашингтона перемагають» (без дати, з альбому Джо Ранца); і «Юніори Сіракуз виграють захоплюючі перегони», НЙТ, 17 червня 1934 р.

Погодні дані весни і літа 1934 р. взяті частково зі статті Джо Шихана «Травень 1934 р.: Найгарячіший травень за увесь час спостережень», доступної на веб-сайті Відділу прогнозування погоди Національної служби погоди: ; брошури В. Р. Грегга і Генрі А. Уоллеса «Доповідь начальника Бюро погоди, 1934 р.» (Вашингтон, округ Колумбія: Міністерство сільського господарства США, 1935); огляду «Літо 1934 р.: Хвиля спеки по всьому штату», доступного на веб-сайті: http:// ; і статті «Трава з Гобі», «Тайм», 20 серпня 1934 р. Більш детальну інформацію про пилові бурі того року див. Іган «Найгірший важкий час» (зокрема, с. 5 і 152).

151