Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили наци - Страница 112

112

Із наближенням попереднього відбіркового туру погода робилася гнітюче спекотною. То були перші натяки на те, що згодом стане смертельною спекою по всьому Сходу. Увечері 3 липня хлопці почали нервувати та втрачати рівновагу. Усвідомлення вагомості того, що було поставлено на карту, почало пригнічувати їх. Вони не могли заснути у вологій спеці. Ел Ульбріксон ходив із номера в номер, намагаючись заспокоїти їх, але різкість його голосу видавала його власну тривогу. Тієї ночі після відбою Джо і Роджер довго сиділи в темряві, жартуючи, розповідаючи історії, намагаючись заговорити себе від емоційного зриву. Час від часу в темряві пробивався оранжевий вогник, коли Чак Дей затягувався черговою забороненою цигаркою.

Не те, щоб вони були серйозно стурбовані попереднім відбором. Вони змагатимуться проти Принстона і «Крилатих бігунів» із нью-йоркського Спортивного клубу. Жодна з цих команд не була реальним суперником. Каліфорнії, з іншого боку, доведеться зійтися з Пенсильванією і Військово-морським флотом, двома відмінними спринтерами. Занепокоєння походило від того, що відбуватиметься після попереднього туру. Пенсильванія замінила трьох із восьми веслярів у команді, що веслувала в Поукіпзі, включивши своїх недавніх випускників, які не мали права брати участь у перегонах міжуніверситетської регати, але цілком законно могли бути заявлені на Олімпійські ігри. ВМФ ввів у свою команду лейтенанта морської піхоти Віка Крулака на місце рульового. Каліфорнія також включила випускників у склад екіпажа. Вашингтон, у дійсності, був єдиною командою, що повністю складалася зі студентів. Якщо припустити, що хлопці пройдуть попередню кваліфікацію у своїй власній відбірковій групі, незалежно від того, з якими екіпажами вони зустрінуться у фіналі, це будуть до певної міри команди, складені з незнайомців, котрі, ймовірно, перевершують хлопців, яких вони щойно перемогли в Поукіпзі.

У суботу, 4 липня, незадовго до 18:30 хлопці рушили з човнової станції Принстона на перегони. Стояв несамовито спекотний вечір. Кілька тисяч людей зібралися на берегах озера подивитися на кваліфікаційні запливи, і більшість із них піднялись на недавно побудовані трибуни на фінішній лінії. Хлопці підвели «Husky Clipper» у свій стартовий бокс на плавучій платформі, яка була спеціально зведена для олімпійських відбіркових змагань, і чекали.

Із пострілом стартового пістолета Вашингтон вилетів із боксу на високому ритмі 38 гребків. «Husky Clipper» відірвався уперед майже відразу. Приблизно через хвилину Мок сказав Дону Х’юму понизити ритм. Х’юм скинув хід до 34 гребків. На третій хвилині загребний понизив його ще до 32 ударів, і навіть зменшивши темп, човен залишився попереду і почав розширювати свій відрив. «Крилаті бігуни» і екіпаж Принстона веслували в ритмі 35 гребків. На позначці половини дистанції Вашингтон уже був на відкритій воді, відірвавшись від обох суден. Починаючи наближатись до фінішу, «Крилаті бігуни» прискорились, обійшовши у спринті Принстон і кинувши виклик Вашингтону. Мок сказав Х’юму підняти швидкість ходу назад до 38 гребків. «Husky Clipper» швидко вилетів уперед і перетнув фінішну смугу на дві з половиною довжини попереду «Крилатих бігунів».

Будучи досить упевненими у своїх силах, хлопці Вашингтона, одначе, здивувались, як легко вони перемогли. Незважаючи на задушливе вечірнє повітря, вони навіть не спітніли. Відпливши із гоночних доріжок, човен Вашингтона зайняв позицію біля берега поблизу позначки півтора кілометра. Реальним питанням дня було те, як Каліфорнія впорається з кваліфікаційним запливом, і хлопці хотіли побачити відповідь на власні очі.

О 19:00 ВМФ, Пенсильванія і Каліфорнія стартували, всі веслуючи потужно й у високому ритмі. На першому кілометрі всі три човни увійшли в стабільний ритм і конкурували між собою більш-менш на рівних. У певний момент Пенсильванія пришвидшила свій темп і почала поволі виходити вперед. Проте коли човни вийшли на фінішну дистанцію 500 метрів, саме Каліфорнія примусила вболівальників на трибунах скочити на ноги. Хлопці з Берклі здійснили величезний ривок, притьмом промчали повз Військово-морський флот і Пенсильванію, захопили ініціативу й випередили їх на фініші на чверть довжини човна. Це було вражаюче шоу, що зміцнило віддавна поширену думку, яку поділяли багато тренерів і спортивних оглядачів, присутніх того дня: незважаючи на перемоги Вашингтона в довгих перегонах у Поукіпзі і Сіетлі, Каліфорнія залишається неперевершеним екіпажем-спринтером. Із цим було важко сперечатися. Каліфорнія виграла свій попередній відбірковий етап, пройшовши дистанцію з часом 6 хвилин 7.8 секунди, а Вашингтон фінішував на 10 повних секунд пізніше, із часом 6 хвилин 17.8 секунди. «Ця команда — майже нездоланна перешкода для «Ескімосів», — заявив Малкольм Рой із нью-йоркської «Сан».

Коли хлопці Вашингтона повернулись того вечора в «Принстон Інн», тривога знову накрила їх. Ел Ульбріксон провів більшу частину вечора, ходячи з номера в номер, сидячи на краю ліжок та підбадьорюючи своїх хлопців, нагадуючи їм, що вони, у дійсності, виграли спринт на останніх 2 кілометрах у Поукіпзі, розповідаючи їм те, що вони вже осмислили у своїх головах, але потребували почути ще раз, що вони можуть перемогти будь-який екіпаж в Америці, на будь-якій дистанції, у тому числі й Каліфорнію. Усе, що вони мали зробити, сказав він їм, — це продовжувати вірити один в одного.

Вони кивали й погоджувалися з ним. Весняна кампанія — миттєвий дух товариства, який усі вони відчули, коли вийшли на воду першого разу, їхня визначна перемога над Каліфорнією на озері Вашингтон, їхній приголомшливий тріумф у Поукіпзі, здобутий атакою із аутсайдерів у лідери, і їхня кваліфікаційна гонка майже без зусиль того дня — більш ніж переконала їх, що разом вони були здатні на героїчні вчинки. Жоден із них не сумнівався у своїх товаришах по команді. Але віра один в одного, насправді, не була більше на часі. Складнішим було досягти впевненості в собі. Ядучий страх продовжував підточувати їхні мізки й нутрощі.

112